Ні, я жива, я вічно буду жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!
Леся Українка… Її ім’я золотими літерами закарбувалося на скрижалях української літератури та нашої історії. Ми споруджуємо пам’ятники, будуємо меморіальні комплекси, влаштовуємо урочисті концерти на її честь і не підозрюємо, що сильний дух поетеси завжди присутній серед нас.
Життя Лесі Українки — це боротьба впродовж довгих років не тільки із суспільним ладом, що душив культуру народу, а й боротьби із хворобою, яка вразила її ще в дитинстві. Перебуваючи в стані постійного напруження, вона продовжувала писати свої безсмертні твори. Її горда вдача, самокритичність, принциповість, працелюбність, сила волі й вірність слову давно стали ідеалом для багатьох сучасників.
Читати далі
Леся Українка залишила нам світлу зброю, своє чисте слово, ніжну музику. Її слова дійсно стали пророчими, а її твори ‒ вічними.
З нагоди цього свята викладачем української мови і літератури Волос Т.Т. серед учнів І-ІІІ курсів проведено наступні заходи:
-
літературний вернісаж «Обернуся в легенду»;
-
віртуальна подорож «Музеями Леся Українки»;
-
інтернет-круїз «Життєві дороги Лесі Українки»;
-
літературний калейдоскоп «Мріє, не зрадь!»;
-
слайд-шоу «Леся Українка ‒ геніальна донька українського народу».
Леся Українка ‒ геніальна дочка українського народу, її доля пересипана тернами, тому й сьогодні особистість поетеси приваблює нас своїм великим життєвим подвигом, своєю самовідданістю в боротьбі за щастя українського народу, за його краще майбутнє, за його свободу та незалежність.
У Лесі очі ‒ квіти з луків.
А слово ‒ птаха різнопера…
В собі тяжку борола муку,
Співаючи: «Contra spem spero!»
