Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.
Україна – це чарівна природа, це неповторна культура, це все те, що навколо нас. Україна – це та земля, де ми народилися, де завжди на нас чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це Батьківщина, найкраща й найрідніша.
Черкащина – благословенні місця. Тут варто лише прислухатись, і в тиші Чернечої гори ми почуємо невмирущий голос Тараса Шевченка, веселкові гаї наспівають нам журавлині пісні легендарної Раїси Кириченко, а древні стіни Стеблівського музею відлунять неспішну ходу Нечуя-Левицького. З-поміж густих верболозів Дніпро відтворить нам знов у тихоплинних водах своїх посмішку Михайла Старицького, а на вітах струнких тополь сім вітрів зіграють оперу Гулака-Артемовського.
Справді, чи є ще десь на землі такий край, де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де вранці на замріяній річці вмивається джерельною водою біле латаття, де в один із весняних днів, потемнілий від зимових віхол і морозів ліс раптом спалахує синім пролісковим вогнем, де в привільному степу п’янієш раптом від дивних пахощів різнотрав’я? Чи є ще десь на землі край, де, ніби сестри, обійнялися нерукотворна краса і сива пам’ять історії?
До Дня краєзнавства у навчальному закладі були заплановані наступні заходи:
Мовний акорд словами відомих ( гурток “Літературне краєзнавство”)
Мовна карусель: інсценування уривку із твору І.С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» здобувачами групи № 15-16 та викладачем-мовником Задорожньою О.М.
Творчий конкурс українського танцю (художній керівник Морунова І.М.)
Перегляд програмних художніх фільмів з участю українських акторів
Буває, часом сліпну від краси.