Архів: 12 Листопада 2021

Імідж-коктейль: зустріч з бібліотекарем обласної бібліотеки для юнацтва імені Василя Симоненка К. І. Вербівською

         Викладачі української мови та літератури Волос Т.Т. та Задорожня О.М. для учнів груп №№ 12, 16 провели цікавий та захоплюючий захід: імідж-коктейль, під час якого учні зустрілися з бібліотекарем обласної бібліотеки для юнацтва імені Василя Симоненка К. І. Вербівською, яка розповіла про свої поетичні доробки, у яких порушено вічні людські цінності. Поетеса поділилася своїми думками щодо життєвого вибору, бо долю можна побачити й відчути, слухаючи її задушевні вірші. Наостанок поетеса продекламувала власну поезію, яка викликала в слухачів світлі асоціації й приємні емоції.

Розфарбуй мені небо квітами,

хай синіють і айстри, і льон,

а хмарки, як ромашки,  світлими,

де розквітлі, а де  бутон.

Розфарбуй цю дорогу зорями,

Хай ізвідси, але в безмеж,

Їх навкіл тоді буде сотнями,

Ти єдину собі візьмеш.

Ну, ти чуєш, таке намріялось.

Кожний скаже: «Так не бува»,

Бо вся правда душею змірялась,

В цеї доля уже жнива.

Учні групи № 3 ІІ курсу  були залучені до створення відеофільму.

Літературна мозаїка

         Викладач української мови та літератури Волос Т.Т. для учнів групи № 5 І курсу провела літературну мозаїку, під час якої вони насолоджувалися поезією Лесі Українки, ніби чуючи крізь віки її вічний живий голос. Вислови поетеси й сьогодні надихають на зміни й змушують замислитися над вічними темами. 

Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, –
Плюща обійми гублять силу дуба.
Та без притулку плющ зелений в’яне,
Я не зав’яну, я знайду руїни,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.
В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви, –
І спогад любих літ повік не згине.

     Учні групи № 3 ІІ курсу  були залучені до створення відеофільму.
Поетичний зорепад

         Викладач української мови та літератури Волос Т.Т. для учнів групи

№ 10 ІІІ курсу провела поетичний зорепад, де вони мали змогу почути поезію одної із найвідоміших українок сучасності – Ліни Костенко, яку вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості.

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

   Учні групи № 3 ІІ курсу  були залучені до створення відеофільму.
Ацоціативна хвилинка

     Викладач української мови та літератури Волос Т.Т. для учнів групи № 9 ІІІ курсу провела ацоціативну хвилинку поезії Наталії Горішної,, слухаючи яку, вони задумалися над її глибоким смислом та подумки намалювали власний життєвий символ, який близький душі кожної людини.

Забула я, що я тебе люблю,
Не сум, а сміх вривається в оселю.
Дарую серце щире скрипалю
І вроду молоду свою веселу.
Співучу скрипку до грудей тулю,
Аж проступа дівчаче ластовиння…
Забула я, що я тебе люблю,
Бо не в біді, а вперше в щасті винна.  

***

Я Вас кохав. І почуття, можливо,
В душі моїй не згасли до кінця.
Та то пусте. Живіть собі щаслива
І не печальте Вашого лиця.

Я Вас кохав. У потаємній вірі
То з ревнощів, то з жалю умлівав.
Я Вас кохав – так ніжно і так щиро,
Що дай Вам Бог, щоб інший так кохав.

Учні групи № 11  ІІІ курсу  були залучені до створення відеофільму.

Інформ-досьє «Затоплені селища на Дніпрі»

         Викладачем географії Медведенко І.В. було проведено інформ-досьє «Затоплені селища на Дніпрі» для учнів групи № 1 ІІ курсу, під час якого учні переглянули відеофільм «Будівництво Кременчуцької ГЕС».

     Викладач  розповіла  про  будівництво Кременчуцького гідровузла, яке  розпочалося у 1954 році, а вже через сім років закінчилося його заповнення. У зв’язку зі спорудженням нової гідроелектростанції уряду довелося переселити людей на інші території.  В зону затоплення потрапило 212 населених пунктів, або 39,6 тисяч дворів з населенням 133 тисячі осіб. Загалом же з карти України після спорудження Кременчуцького водосховища зникли 20 сіл, що розташовані були на території нинішньої Черкащини.

     Учні даної групи були залучені до створення презентації «Затоплені селища на Дніпрі», яка яскраво ілюструє те, що через будівництво ГЕС було завдано великого удару довкіллю, порушено одвічний збалансований обіг води у природі. Довкілля Придніпровської долини з безліччю озер, лісів, боліт, річок, багатих фауною і флорою, було знищено. Квітчасті луки, які слугували основною кормовою базою для тваринництва, пішли в небуття. Та найболючішого удару зазнали жителі затопленої зони: людей виселили із прадідівської землі, звідки брав початок їхній родовід.

Художній серпантин творчості Сергія Носаня

         Викладачем української мови та літератури Волос Т.Т. для групи № 11 ІІІ курсу був проведений художній серпантин творчості Сергія Носаня, нашого земляка, видатного письменника. який написав екологічну повість «Ой, Дніпро, Дніпро!», де на ґрунті багатющого документального матеріалу автор зболено розповідає, вдаючись до метафоричних узагальнень, про сотні тисяч гектарів безцінних земель, потоплених гнилими водами Кременчуцького та інших так званих ― «рукотворних морів» Дніпровського каскаду, про тисячі знищених тими ж ― «морями» ‒ древніх сіл. Серед зображеного в повісті хутора, серед яких і рідна авторові Дубинка, автор пише про ту страшну матеріальну шкоду, а ще страшнішу й непоправну ‒ моральну — злочинно завдану Україні і її народові.

     Притча «Вибір» – це своєрідний додаток до повісті «Ой, Дніпро, Дніпро!», що йде в тематичній гармонії з твором, де автор роздумує над життєвим шляхом людини: вибір кожного або його доля.

     Учні даної групи були залучені до створення відеофільму «Вибір».

Скатерка-самобранка «Українські страви за поемою «Енеїда»

    Іванові Котляревському, як і Тарасу Шевченку, відводять особливе місце в розвитку української літератури. І якщо в поезії великого Кобзаря зазвучала душа українського народу, то справжньою енциклопедією українознавства стала поема Котляревського «Енеїда».  Славнозвісна «Енеїда» Івана Котляревського – це не лише поема, яка започаткувала нову українську літературу, а й унікальний твір, в якому зберігся опис, особливість та культура харчування наших предків.

     Для того, щоб подумки разом із «Енеїдою» І. Котляревського перенестися в час, коли жили козаки, та запросити долучитися до відновлення традиційних українських страв викладачем української мови та літератури Волос Т.Т. для учнів групи № 8 І курсу була розстелена віртуальна скатерка-самобранка зі смачними українськими стравами, яку створили учні групи № 11.

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий, води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди…

Котляревський Енеїда

Носань Вибір

Затоплені селища на Дніпрі