02 грудня 2022 року під керівництвом майстера виробничого навчання Світлани Шепети у групі 17 успішно пройшли перевірні роботи з професії «Офіціант» 4 розряду . Здобувачі освіти виконали завдання згідно навчальної програми.
У процесі виконання завдань майбутні фахівці продемонстрували відповідний рівень знань, умінь та навичок.
26 листопада Україна і світ вшанувала пам’ять жертв Голодомору-геноциду. Цьогоріч трагедію згадували під гаслом: «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо».
Цього року ми вшановували жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують геноцидні практики. Викладачі Ірина Голібаренко та Ганна Москвітіна на своїх уроках та виховних заходах використали інформаційні матеріали, що надав Український інститут національної пам’яті до цьогорічних роковин.
Також цього року наші здобувачі освіти груп № 5 та № 17 вперше завітали на відеоекскурсію Музеєм Голодомору та онлайн спілкувалися з гідом. Про цю трагічну сторінку нашої історії, про злодійство комуністичної влади, про геноцид українського народу треба щоб наші вихованці знали, пам’ятали.
Під час відеоекскурсії слухачі змогли зануритися в атмосферу музею, дізнатися багато нового про історію Голодомору, також переглянули уривки відеохронік та почули свідчення очевидців. Дякуємо Музею Голодомору за можливість хоч на відстані до торкнутися до трагічних сторінок історії.
Ми нічого не забули, ми пам’ятаємо і ця пам’ять робить нас сильнішими!
Вічна шана загиблим… Сил і віри живим!
За людопад без поховань,
За зниклі назви цілих сіл
Хай відповість мені Москва:
Її керманичі усі!
За пекло райської землі,
За пухлень, чумень, за терор
І за приписані нулі,
Що приховали людомор.
За три пшеничні колоски
І той комуністичний рай,
Де за півслова – Соловки;
Де кожен третій помирав.
За те дитя, що в лоні ще,
Не народившись, висохло.
За цей болючий в серці щем!
За все, що, вмерши, не збулось.
Перед судом за ті жнива,
За найстрашніший злочин свій
Хай стане нинішня Москва,
Допоки свідки ще живі!
Невизнання, мовчання – глум
Над пам’яттю мільйонів жертв!
Лиш допусти – й новий Валуй
Вже незалежних нас пожер.
За все хай відповість Москва:
Живі і нині сущі всі.
Щоб пам’ять – вічна і жива,
Щоб на столі повік – хліб-сіль.
(Любов СЕРДУНИЧ, 2002)
Кожна молода людина, йдучи в доросле життя, прагне вибрати собі професію за покликанням. Вдалий вибір – це запорука того, що немарно проживеш вік, натхненно працюватимеш і отримуватимеш від своєї роботи велике задоволення. Зробиш помилку у виборі професії і тебе не покидатиме відчуття того, що займаєшся не своєю справою.
Отже, найважливіше у житті – вчасно відчути своє покликання і впевнено сказати собі: «Це – моє!». Переконатися в тому, що професія, яку обрали здобувачі освіти «Це – моє!» змогли учні разом з класними керівниками Оксаною Марченко ( група I курсу №4 «Оператор лінії у виробництві харчової продукції; кухар»), Тетяною Грицаченко ( група I курсу №6 «Пекар; кондитер»), Наталією Коломійчук ( група II курсу №5 «Жилувальник м’яса і субпродуктів; виробник м’ясних напівфабрикатів; продавець продовольчих товарів»), Людмилою Юрченко (група III курсу №1 «Оператор лінії у виробництві харчової продукції; кухар») під час проведення виховних годин «Портрет моєї професії», які було проведено в закладі у рамках Всеукраїнського тижня професійної (професійно-технічної) освіти.
