Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.
Україна – це чарівна природа, це неповторна культура, це все те, що навколо нас. Україна – це та земля, де ми народилися, де завжди на нас чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це Батьківщина, найкраща й найрідніша.
Черкащина – благословенні місця. Тут варто лише прислухатись, і в тиші Чернечої гори ми почуємо невмирущий голос Тараса Шевченка, веселкові гаї наспівають нам журавлині пісні легендарної Раїси Кириченко, а древні стіни Стеблівського музею відлунять неспішну ходу Нечуя-Левицького. З-поміж густих верболозів Дніпро відтворить нам знов у тихоплинних водах своїх посмішку Михайла Старицького, а на вітах струнких тополь сім вітрів зіграють оперу Гулака-Артемовського.
Справді, чи є ще десь на землі такий край, де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де вранці на замріяній річці вмивається джерельною водою біле латаття, де в один із весняних днів, потемнілий від зимових віхол і морозів ліс раптом спалахує синім пролісковим вогнем, де в привільному степу п’янієш раптом від дивних пахощів різнотрав’я? Чи є ще десь на землі край, де, ніби сестри, обійнялися нерукотворна краса і сива пам’ять історії?
До Дня краєзнавства у навчальному закладі були заплановані наступні заходи:
Мовний акорд словами відомих ( гурток “Літературне краєзнавство”)
Мовна карусель: інсценування уривку із твору І.С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» здобувачами групи № 15-16 та викладачем-мовником Задорожньою О.М.
Творчий конкурс українського танцю (художній керівник Морунова І.М.)
Перегляд програмних художніх фільмів з участю українських акторів
Черкащина – край пісень і легенд, край письменників і учених, чиї імена перлами сяють в скарбниці світової мудрості.
Черкащина ‒ край хліборобів і поетів, митців плуга і пера, закоханих в рідну землю, в красу навколишньої природи. Наша земля дала Україні багато видатних письменників, поетів, художників, музикантів, народних майстрів. Жити на Черкащині і не бути поетом,хоча б в душі, неможливо. Замріяні краєвиди віковічного степу, освоєні людиною лише кілька століть тому, блакитністрічки тихоплинних, огорнутих вербами річок, напоєне рослинними пахощами та оповите пташиним співом повітря, причарують, закохають в себе з перших хвилин.
Наша рідна земля багата неповторними особистостями, які віддають їй свою душу й талант. Серед таких людей є черкаська поетеса Катерина Вербівська, яка у своїй творчості оспівує красу рідного краю, красу людських почуттів, продовжуючи традиції багатьох поетів минулого й сучасного.
Для вивчення творчості письменників рідного краю навчальним закладом були заплановані наступні заходи:
«Шануймо свої самоцвіти» (бліц-інтерв’ю з бібліотекарем Черкаської обласної бібліотеки імені Василя Симоненка Катериною Іванівною Вербівською);
Літературна мандрівка світом книжок;
Поетичний калейдоскоп «Література рідного краю – це дзеркало його душі»;
Подорож стежками української слави (похід у музей Василя Симоненка).
Україна… Вимовляючи це слово, серце наповнюється щемом, згадується невмируща історія волелюбного народу, неповторна краса й мелодійність рідного слова.
Українознавство (краєзнавство) — це входження в світ національних цінностей, що лежать в основі любові до Батьківщини. Українознавство – це не тільки козаки і вареники, а глибока система знань про народ, про культуру і предків, і сучасників. Це своєрідне поєднання історії, літератури, мистецтва, фольклору.
Ми – українці й варто цінувати духовне обличчя свого народу й власного «я». У нас чарівна багатовікова культура, своєрідна музика, театр, образотворче мистецтво. А етнографія й фольклор відтворюють усе духовне багатство нашої країни. Ці основні складники українознавства будуть важливими завжди для того, щоб народ і пам’ять про нього залишалися вічними, невмирущими.
Для поглиблення набутих знань про рідну Батьківщину, відчуття причетності до волелюбного українського народу в навчальному закладі були проведені наступні заходи:
участь у дистанційній інтернет-олімпіаді з української мови від українського освітнього журналу «Всеосвіта» під керівництвом викладача-мовника Волос Т.Т.;
участь у VІІ Всеукраїнській інтернет-олімпіаді від освітнього проекту «На Урок» (Осінь-2020) з української мови та літератури взяли здобувачі освіти І–ІІІ курсу під керівництвом викладача-мовника Л.А. Коваленко;
музичний вернісаж української пісні;
керівник вокального гуртка Чваркова Т.П.
проект «Мандрівка в минуле: стародавня українська кухня» (проект підготувала і провела викладач спецдисциплін Булатецька Л.В.);
Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті. У рідному краї і серце співає, Лелеки здалека нам весни несуть. У рідному краї і небо безкрає, Потоки, потоки, мов струни, течуть. Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї. Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов’ї. І я припадаю до неї устами, І серцем вбираю, мов спраглий, води. Без рідної мови, без пісні, Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
Свою Україну любіть, Любіть її. Во врем’я люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть…
Світ Тараса Шевченка… Увійшовши до нього, можливо, зрозуміємо, звідки та всеосяжна любов до України, її народу та всіх чесних людей світу, де Пророк черпав силу вистояти у боротьбі проти зла, звідки в бідного кріпака такий високий духовний світ і геніальний талант. Можливо, це розуміння надасть і нам сили, стійкості, мудрості в щоденному подоланні труднощів і боротьбі за себе, за чистоту свого серця.
Тарасів вічний «Кобзар» торкається струн душі кожного українця. Ця книга – збірка вічних перлин української поезії. У його віршах звучить простота й мудрість, душевна щирість, глибокий зміст, які не загубились у плинності часу і зараз поезією промовляють до нас.
Для вшанування пам’яті Тараса Григоровича Шевченка у навчальному закладі були організовані й проведені наступні заходи:
конкурс презентацій «Тарас Шевченко – сонце України»;
поетичний коктейль «Найбільш народний поет з усіх поетів світу» (декламування віршів Тараса Шевченка);
віртуальна екскурсія в музей однієї книги «Кобзаря» Т.Г. Шевченка;
бібліоінформіна «Книги-пам’ятники»
Я не повірю, що заміна буде їм,
Бо в книгах завжди
Найщиріша в світі сповідь.
У них є те,
Чим ми найбільше дорожим:
І спрага знань,
І дивосвіт любові…
Книга – безцінна скарбниця знань. Це диво, створене генієм людсьного розуму. У наше життя вони входять із дитинства і залишаються в ньому назавжди.
Люди завжди високо цінували книги і їх роль у розвитку людини, тому в деяких містах навіть встановлені пам’ятники книгам.
Пропонуємо переглянути бібліоінформіну «Книги-пам’ятники», яку було створено учасниками гуртка «Літературне краєзнавство» під керівництвом Коваленко Л.А.
Кожен, хто хоче зберегти живу українську душу, повинен іти на пораду до великого Кобзаря, навчатися у нього любити рідну землю, цінувати свій народ.
Буває, часом сліпну від краси.
