У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву,
Вона в моїм серці, ‒ це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!
Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Наша мова багата, барвиста, розкішна. Її порівнюють з калиною, бо вона така ж красива, як і народний, улюблений символ українців, її порівнюють зі співом солов’я, бо лине вона, як ніжна пісня цього співучого птаха.
До цього свята в навчальному закладі були проведені наступні заходи:
‒ поетичний калейдоскоп “У мови є і серце, і вуста, і є ім’я красиве – Україна”;
‒ мовний вернісаж «До рідного слова торкаюсь душею»;
‒ поетичний зорепад «О мово рідна! Золота колиска»;
‒ конкурс презентацій «Її Величність ‒ Мова»;
‒ імідж-коктейль «Коріння й крона рідної мови», під час якого провідний бібліотекар обласної юнацької бібліотеки імені Василя Симоненка Катерина Іванівна Вербівська розповіла учням про витоки рідної мови, її милозвучність, неповторність та значення в житті кожного українця.
Читати далі
Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями, бо саме вона віддзеркалює чисту душу народу, його величну історію. З покоління в покоління предки передавали нам цей скарб. Народ плекав рідну мову в піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб вона не загинула.
Тож, шануйте й любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич і могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!
Ця мова в граніті, в дніпровому плесі…
Найкращі у світі лунають пісні.
В них вічність Шевченка і лагідність Лесі,
І дух тих героїв, що впали в борні…
